Урок фізичної культури в школі виступає основною формою духовно-фізичного виховання школярів. Саме на уроці всі учні повинні отримати систему фізкультурних знань, рухових умінь і навичок, які складають їх освітній потенціал у галузі фізичного виховання і спорту. Разом з освітньою спрямованістю уроку фізичної культури набувають значення питання досягнення високого динамізму та емоційного фону уроку, які виступають підставою формування інтересу і мотивації школярів до процесу фізичного виховання. Цього можна досягти лише творчо використовуючи ефективні засоби, форми й методи стимулювання активності школярів до занять фізичними вправами.
У світлі висунутих вимог цікавим засобом може бути музика, яка на сьогодні дуже популярна серед школярів.
Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що на уроці фізичної культури музика може виконувати такі функції: ритмічну, навчально-пізнавальну, фонову, емоційну, виразну.
Ритмічна функція музики спрямована на стимулювання ритміки рухів. Школярі повинні у ритмі музики виконувати різні рухи: біг, стрибки, загальнорозвиваючі вправи та інше. При цьому передбачається гармонійне співвідношення ритму рухів школярів з ритмом музики, що проявляється у чіткості, виразності, пластичності тілорухів. Ця функція музики базується на тому, що ритмічні звукові коливання пов’язані з відчуттям рухів, а це дає можливість школяреві краще виконувати фізичні вправи, відчувати естетичну насолоду на підставі мимовільної слухомоторної координації.
Головною умовою ефективності використання музики як ритмічного фактора є підбір таких музичних творів, які б подобалися школярам та відповідали структурі фізичних вправ. Але при цьому необхідно виховувати музичний смак школярів, естетичну свідомість, рухову культуру як складники духовно-фізичного виховання.
Навчально-пізнавальна функція базується на міжпредметних зв’язках з уроками музики та фізичної культури і спрямована на закріплення знань і умінь, які школярі отримали на уроках музики стосовно виконання рухів. Саме музика через засоби музичної виразності (темп, динаміка, музичний розмір та ін.) допомагає школярам засвоїти якісні характеристики рухів, рухову структуру різних вправ. Для цього необхідно підбирати спеціальні музично-ритмічні рухи на взаємозв’язок фізичних вправ і засобів музичної виразності.
Емоційна функція музики роздивляється у двох аспектах:
- по-перше музика на уроці сприяє емоційному підйому, настрою, підвищенню інтересу школярів до таких занять.
- по-друге, втілення художнього змісту музики у рухи впливає на почуття школярів. Тобто музика дає можливість моделювати емоційний стан школярів, впливати на внутрішній світ, вдосконалювати через тілорухи душевні якості. Для цього необхідно підбирати музику з яскраво вираженою сюжетною лінією, а саме: „Ностальгія”, „Стрес”, „Рухи”, „Тема любові” та ін.
Емоційна функція музики взаємопов’язана з виразною функцією як синтез уяви, рухів і почуттів. При цьому виразна функція музики спрямована на виховання у школярів творчого виконання фізичних вправ замість репродуктивного. Творче виконання можливе на підставі єдності фізичних можливостей, рухових знань, умінь і навичок та духовної спрямованості, самовираження при створенні рухового образу. Саме музика допомагає передавати школярам свої почуття та емоції, створюючи руховий образ пори року (зима, літо, весна, осінь); природи (дерева, вітер, вогонь, вода); відображати рухи та повадки різних тварин, виконувати сучасні та національні танцювальні рухи і таке ін.
Фонова функція музики спрямована на створення позитивного емоційного фону уроку фізичної культури з метою підйому працездатності школярів. Така музика не пов’язана зі структурою рухових дій. Для фонової музики треба відбирати музичні твори з акцентуванням, підкреслюванням мелодії, сильних метричних долей такту, які підкреслюються музичними засобами – ритмічною зупинкою; чи енергійним поділом тривалості, вступом нової гармонії, акцентом гучності., мелодійною вершиною.
Для стимуляції рухової активності школярів це дуже важливо, тому що сильна доля в музичному акомпанементі підсвідомо пов’язується з підвищенням м’язового зусилля та видихом, а слабка доля – з ослабленням м’язового зусилля і вдихом.
Відчуття сильної долі в музиці та розвиток м’язової напруги і дихального акту тісно функціонально взаємопов’язані. Тому школярі підсвідомо кожну м’язову напругу пов’язують з сильною долею музичного акомпанементу й супроводжують акцентованим коротеньким видихом, що у свою чергу допомагає продемонструвати раціональну техніку рухів.
Немає коментарів:
Дописати коментар